Чудовисько оглянулося, відкашлялося, розмашисто підтягло широкі штани.
— Гаразд, чого вже ж. Гість до хати. Не щодня зустрічається людина, котра, побачивши мене, не втекла б або не звалилася без тями. Ну, добре. Як ти втомлений, але порядний подорожній,— запрошую. Але коли розбійник або злодій, знай — будинок виконує мої накази. За цими стінами командую я!
Він підняв кошлату лапу. Ставні відразу загупали об стіну, а в кам'яному горлі дельфіна щось глухо забулькало.
— Запрошую,— повторив він.
Геральт не поворухнувся, уважно дивлячись на нього.
— Один живеш?