— Іолю теж,— зізнався він.— Ти проти?
— Зараз — так. Не хочу, щоб ти заважав їй і відволікав. Їй треба готуватися й молитися, якщо ми хочемо, щоб з її трансу що-небудь вийшло.
— Я вже говорив тобі,— холодно сказав він,— що не хочу ніякого трансу. Не думаю, щоб від нього була якась користь.
— А я,— злегка поморщилася Неннеке,— не думаю, щоб від нього була якась шкода.
— Загіпнотизувати мене не вдасться, у мене імунітет. Боюся я за Іолю. Для неї як для медіума це може виявитися надмірним зусиллям.
— Іоля не медіум і не розумово відстала ворожка, а дівчинка, що користується особливою прихильністю богині. Будь ласка, не роби дурних гримас. Я сказала, що твоє ставлення до релігій мені відоме. Але мені це ніколи особливо не заважало й, думаю, не завадить у майбутньому. Я не фанатичка. Тобі ніхто не забороняє вважати, що нами править Природа й схована в ній міць. Ти вільний думати, що боги, у тому числі й моя Мелітеле,— усього лише персоніфікація цієї Міці, придумана для простачків, щоб вони легше її зрозуміли, визнали її існування. По-твоєму, це сліпа сила. А мені, Геральте, віра дозволяє очікувати від природи того, що втілене в моїй богині: порядку, принципів, добра. І надії.