— Гей, Жило, ти спиш?
У відповідь ледь помітно хитнулася одна з гілок височенного дуба і лискучий жолудь дзвінко стукнув Муровця по шоломі.
— Очі повибиваєш, — упівголоса застеріг велетень. — То як — усе гаразд?
— Та ніби так, — відказав з висоти невидимий Жила. — Тьху-тьху.
— А із нори Змієвої ніщо не витикалося?
— Тьху-тьху...
— То пильнуй далі.
Вони звернули у перешийок між болотами. Під кінськими ногами м'яко запружинила торф'яниста земля. Довгоногі лелеки невдоволено клекотіли на непроханих гостей і знехотя поступалися їм дорогою.