— За Бога не сховаєшся, — відказала на те тітка Миланка. — Треба наріжні колоди замінити новими. Бач, як потрухли?
— Замінимо, — пообіцяв дядько Ілько. — Коли, звісно, полинець раніше не наскочить.
— Який полинець? — запитав Вітько. Він, здається, вже чув це слово, проте не знав, що воно означає.
— То дядько так половця називають, — пояснила Росанка. — Кажуть, що розвелося їх нині, як того полину. Топчеш його, топчеш — а він все одно відростає.
Дядько Ілько ще раз зітхнув і перевів погляд на Вітька.
— А ти, парубче, що збираєшся робити?
Тітка Миланка одразу нагороїжилася.
— А це вже тебе не стосується, — сказала вона.