— Та воно таки так. Але...
— Маєш сумнів?
— Звісно, маю. Бо ж невідомо, що краще: половецький вивідник чи Зміїв...
— Обоє рябоє, — підтвердив дід Овсій.
Дядько Ілько хитнув головою. Тоді повернувся до Вітька.
— Пощо мовчиш?
Вітько й справді як води в рота набрав. Що він мав сказати? Олешко й так про все вже розповів.
— Та воно ж мале, — нараз подав голос сивовусий воїн зі шрамом через все обличчя. — Воно ж ледь на ногах тримається, сердешне.