І тут його наче по голові вдарило: та це ж карате! Можливо, трішечки й не таке, як показують по телевізору, проте ніякого сумніву — це карате, або точніше — гопак-карате!
— Ну, то як? — запитав Олешко, чи не всоте злітаючи в повітря. — Кий!
— Чудово! — щиро визнав Вітько. — Тільки... половці ж пішки не ходять. Вони на конях сидять.
— Звісно, на конях! Інакше чого б я ото так високо стрибав... Гоп!
Коли Кожум'яка здолав головного Змія
Хлопці лежали на траві і важко відхекувалися. Веселий танець гопак забирав сил не менше, ніж забіг над Байлемовим ставком з важкими каменюками в руках.
Через місток неспішно проїхав дід Овсій. Побачивши хлопців, звернув з дороги. Присів поруч з Вітьком і співчутливо похитав головою.
— Нічого, парубки, тримайтеся, — сказав він. — Потім легше стане. По собі знаю.