Коли вибралися з дворища, Олешко тихо сказав:
— Слухай, Мирку... Може, мені того Змія ніби ще й полонити?
— Як це — ніби? — не зрозумів Вітько.
— А так. Учора я його ніби побив. А оце подумав, що, може, мені його ніби й полонити?
— А навіщо?
— Як навіщо? Щоби рознести про це по всіх усюдах. І коли нам доведеться непереливки — хай знають чужинці, що варто мені лише свиснути — і він одразу ж з'явиться і прийде нам на поміч. Ну, то як — гарно я придумав?
— Не знаю... — нерішуче відказав Вітько. — Полонити для того, щоб половці боялися на нас нападати? Мабуть, непогано...
Олешко задоволено поплескав Вітька по плечу.