Промову було вислухано з величезною увагою.
Залізний Дроворуб мовив:
— Треба поставити дерев'яним солдатам нові добрі серця.
— Але ж у них зовсім немає сердець, — заперечив Страшило.
— Тоді я не знаю, як з ними бути, — засмутився Дроворуб.
Страшило знову попрохав час на роздуми. Цього разу він думав понад годину і так напружено, що голова його наїжачилася голками та шпильками. Натовп жителів дивився на правителя з благоговійним жахом.