Тепер треба було вирішити, що робити з дерев'яними солдатами й поліцейськими Урфіна Джюса.
— Спалити їх! — гукнула Кагги-Карр.
Страшило приклав пальця до лоба і попрохав не заважати йому думати. Запала глибока тиша.
Після довгих роздумів Страшило Мудрий сказав:
— Палити їх ми не будемо. Це не по-господарськи. Треба зробити із дуболомів сумлінних працівників на загальну користь. А справ у нашій країні багато. Якщо дуболоми — дерев'яні, то вони найбільше розуміються на деревині. Тож нехай вони будуть садівниками й лісниками! Вони найкраще від усіх доглядатимуть за деревами. Добре було б ще й вставити кожному з них мозок, та, на жаль, у них не порожнисті голови.
Страшило виголосив довгу промову і в душі був нею дуже задоволений.