Нарешті Страшило ударив себе по лобі.
— Я придумав! — вигукнув він, і площа радісно охнула. — Оскільки у дерев'яних солдатів немає ні мозку, ні серця, то вся заковика тут в обличчях. Урфін Джюс недарма вирізьблював їм такі страхітливі пики. Варто їм зробити веселі, усміхнені обличчя, і вони поводитимуться зовсім інакше.
Пропозиція Страшила видалася діловою. Про всяк випадок варто було спробувати.
Дослід вирішили провести над палісандровим генералом Ланом Піротом. Його привели і поставили перед столом суддів.
— Скажіть, генерале, — запитав його Страшило, — чи визнаєте ви себе винним за всі ті вчинки, які скоїли?
— Ні, не визнаю! — браво відкарбував генерал. — Я все чинив за наказом свого короля.