Екіпаж рушив, і Кенгуру весело пострибала поруч, забувши про своє нещастя. Чарівник не втримався, щоб не запитати:
— Ми вперше у ваших краях, чи не скажете, що за люди ці пазлопольці, можна з ними потоваришувати?
— О, звісно, можна, — відповідала тварина. — Дуже милі створіння, якщо їх правильно скласти. Але коли вони розсиплються і переплутаються...
— Розсиплються? — перепитала Дороті. — Що ти маєш на увазі?
— Розумієте, — пояснило Кенгуру. — Пазлопольці зроблені з таких мале-е-е-ньких шматочків, і коли хтось чужий з’являється в їхніх краях, вони просто розсипаються, а ось скласти їх потім не так вже й просто.
— І хто ж їх складає? — зацікавився Омбі Ембі.
— Та хто завгодно. Кому вдається, той і складає. Свою бабусю я складала раз сто. У неї звичка така — побачить мене і розсипається.