— Як тобі не соромно! — вигукнула Дороті.
— Я намагався стриматися, — зніяковіло виправдовувався той. — Але що я міг вдіяти? Це від мене не залежить. Я тільки трохи...
— Трохи! Це було, як ураган у Канзасі! — відрізала Доро-ті. — Стережися, щоб не пчихнути ще раз!
Аби не випробовувати долю, друзі вирішили завершити візит. Панночка Стіжок-Вирізальщиця, не випускаючи з рук найбільш травмованих підданих, провела мандрівників до хвіртки. З вікон картонних будиночків визирали перелякані паперові ляльки. Дороті й Чарівник вибачилися перед господинею за руйнівні наслідки свого візиту.
— Ну що ви, — сказала Панночка. — Я завжди рада гостям, особливо якщо це друзі Озми, — тут вона суворо подивилася на почервонілого від сорому Косматого чоловічка. — Тільки наступного разу дуже попрошу не чхати! — і, усміхнувшись, додала: — Або хоча б прикривати обличчя хусткою! Я сподіваюся, що ви завітаєте ще раз.
Чи було це також бажанням жителів королівства? Хтозна, бо навряд вони забудуть про жахливе пчихання Косматого чоловіка. А зараз, я впевнений, всі вони були раді бачити, як ці люди їдуть геть.
XI. ГЕНЕРАЛ ГУФ ПРЯМУЄ ДО ФАНТАСТИКІВ