— Багато років?! — вигукнула тітка Ем. — А скільки ж тобі років, дівчинко?
— Мені? Гадки не маю! — розсміялася юна королева. — Я не рахую роки. Можливо, я старша за вас, пані, але залишилася такою, якою була в дитинстві.
— А що буде з вашими ляльками, якщо раптом піде дощ? — стурбовано запитав Чарівник.
— Тут дощу не буває. Глінда так зачарувала це місце, що хмари обходять його. Хочете, я покажу вам своє королівство? Тільки дуже прошу — обережніше! Його жителям страшний і найменший вітерець!
Мандрівники на чолі з господинею вийшли з будинку і відправилися на прогулянку картонними вулицями. Крім картонних будиночків тут були картонні торгові лавки, повні товарів, з картонних хлівів долинало мукання корів і мекання овець, в курниках квоктали кури, на грядках зріли овочі — і все це з паперу! Мандрівники були в захваті від майстерності Панночки Стіжок-Вирізальщиці.
На головній площі гостей зустріли паперові дівчата зі строкатими паперовими прапорцями. Солодкоголосий хор виконав гімн королівства з мелодійною назвою «Прапор нашого рідного краю». Народ, що зібрався на площі, вітав гостей криками «Ура!», але мандрівникам і спів, і крики здавалися лише безладним шелестом паперу — голоси паперових ляльок були тихішими за шепіт.
І раптом трапилось непередбачуване: щойно Панночка Стіжок-Вирізальщиця зібралася прошепотіти щось до своїх підданих, як Косматий чоловічок, у якого вже давно свербіло в носі, не витримав і оглушливо пчихнув. Десятки паперових ляльок злетіли в повітря, інші з жахом кинулися навсібіч. Панночка взялася допомагати своїм пом’ятим і переляканим підданим.