І знову бідоласі Гуфу довелося пробиратися Хвилястою Землею — іншої дороги від Країни Рикунів не було. Піднімаючись і опускаючись на кам’яних хвилях, він мовчки проклинав усіх її жителів разом узятих, а тюремника — особливо. Лише одне втішало Генерала — ось захопить він Країну Оз, тоді й помститься кривдникам.
Але чи то кам’яні хвилі були вищими, ніж раніше, чи то жорстокі випробування у Країні Рикунів втомили Гуфа, тільки цього разу його заколисало. На тверду землю він ступив ледь живим, але, відхекавшись, поволі відновив сили і, замість того, щоб попрямувати додому, повернув на схід.
Даремно йому цокала білка з верхівки найближчої сосни, він не звернув на неї уваги. Навіть орел намагався його застерегти, спустившись з піднебесся, — все марно: Гуф уперто йшов на схід, до страшної гори Фантазмів, де жило плем’я жахливих фантастиків, злих духів з роду Чарівної трави. Ці жорстокі злочинці наганяли такого страху на навколишній люд, що ніхто не селився в околицях цієї гори. Але Гуф так пристрасно бажав захопити Країну Оз, що забув про обережність.
Гуф знав, що фантастики — закляті вороги не тільки номів, але й усіх живих істот, проте хитромудрий перемовник сподівався перехитрити лиходіїв. Успіх переговорів із Рикунами та Фанаберами запаморочив йому голову.
Вузькою стежкою Гуф дістався майже до середини гори, аж раптом на його шляху виникла величезна прірва, наповнена киплячою лавою. У криваво-червоному місиві, що огидно смерділо, копошилися вогнедишні дракони та отруйні саламандри. Навіть птахи не ризикували пролітати над прірвою — все живе трималося звідси якомога далі.
Гуф знав про прірву, що захищала володіння фантастиків, знав і про те, що десь поблизу має бути міст. Пройшовши кілька кроків уздовж смердючої безодні, він наткнувся на вузьку гранітну арку, що з’єднувала обидва береги. Але на арці, багряній від відсвітів пекельного полум’я, розвалився величезний алігатор. На звук кроків алігатор відкрив вогненно-червоні очі й знову занурився в дрімоту.
Пройти через міст, не потривоживши мерзенну тварину, було неможливо, і Гуф звернувся до чудовиська: