— Це я, — відповіла дівчинка. — Будь ласка, заходьте.
Гості обережно пройшли у затишну вітальню, де одразу впали в око стоси кольорового паперу. На столі, крім картону та паперу різного ґатунку, лежало з дюжину ножиць різної величини, а також фарби, пензлі, клей.
— Будь ласка, сідайте, — запропонувала господиня, змітаючи зі стільців паперові обрізки. — Вибачте за безлад, але в мене всього одна кімната — це і вітальня, і майстерня.
— Так це ти одна вирізала всіх цих паперових ляльок? — здивувалася Дороті.
— Я! Ось цими ножицями. І обличчя їм розфарбувала, і костюми зробила. Я дуже люблю вирізати.
— Але як же ти їх оживила? — зацікавилася тітонька Ем.
— Перші Вирізалки були неживі, — пояснила Вирізальщи-ця. — Але одного разу Добра Чарівниця Глінда побачила моїх ляльок, вони їй сподобалися, тож я й попросила фею їх оживити. Наступного дня Глінда принесла мені Оживильний Папір. Якщо з такого паперу вирізати ляльку, вона відразу ж оживає. Глінда пообіцяла, що, тільки-но Папір скінчиться, вона принесе мені ще багато такого. Я одразу вирізала кілька ляльок, вони стали ходити, розмовляти. Ось тільки найслабший вітерець їх відразу ж здував. Я поскаржилася Чарівниці, й вона знайшла для мене це затишне місце, побудувала стіну й призначила мене Королевою Паперового Королівства. Тому всі думають, що в королівстві має бути багато Панночок Стіжок-Вирізаль-щиць, а мені нема коли розвінчувати ці чутки. Поки що моє королівство і не королівство зовсім, а крихітне містечко, але воно росте. Щодня ось уже багато років я вирізаю нові будиночки і нових жителів.