— У Країні Оз безліч чудес, пане, — звернувся до дядька Генрі Чарівник. — Але якщо навчитися дивуватися, їх можна просто не помітити.
— Ось ми й прийшли! — паперовий офіцер зупинився біля невеликої дерев’яної хатинки. У Смарагдовому місті давно таких не будували, але серед картонних будиночків вона здавалася прямо-таки палацом. Поруч із хатиною росли справжнісінькі дерева, а у траві — квіти. Над дверима висіла табличка:
ПАННОЧКА СТІЖОК-ВИРІЗАЛЬЩИЦЯ
Двері рипнули, і на ґанку з’явилася дівчинка, ровесниця Дороті.
— Ласкаво просимо! — звернулася вона, усміхаючись, до гостей.
Мандрівники полегшено зітхнули, побачивши, нарешті, справжню, а не лялькову панночку. І, до речі, вельми симпатичну: по її плечах розсипалося золотисте волосся, щоки палахкотіли рум’янцем, радісно сяяли блакитні очі. Поверх простого батистового платтячка дівчинка одягнула акуратний фартух у білу і рожеву клітинку, в руках тримала ножиці.
— Скажіть, будь ласка, — звернулася до незнайомки Дороті. — Де нам знайти Панночку Стіжок-Вирізальщицю?