— Ми приїхали до Панночок Стіжок-Вирізальщиць, — оголосила Дороті.
— Прекрасно, — сказав крайній солдатик і дмухнув у паперовий свисток, що висів у нього на грудях.
Паперовий офіцер, що стояв неподалік від паперового будиночка, негайно попрямував до мандрівників, похитуючись на паперових ногах. Він був невеликий на зріст, а на вигляд радше добрий, ніж сердитий. Підійшовши ближче, офіцер так низько вклонився, що ледь не втратив рівновагу. Дороті не втрималася й фиркнула. Офіцер ще сильніше захитався, але, змахнувши руками, все-таки встояв.
— Обережніше! Ви порушуєте правила! Сміятися суворо заборонено!
— Вибачте, будь ласка, я не знала, — виправдовувалася Дороті. — Біля входу написано, що тільки чхати заборонено.
— Сміх не менш небезпечний! — насупив намальовані брови офіцер. — Попереджаю востаннє: дихайте якомога обережніше!
— Ми постараємося, — пообіцяла дівчинка. — А зараз проведіть нас, будь ласка, до Панночок Стіжок-Вирізальщиць.