Вирушаючи в дорогу, друзі не запасалися харчами, оскільки у Країні Оз це зайва турбота: в будь-якому будинку завжди охоче приймуть гостей, а особливо таких поважних, як Дороті та її супутники.
Близько полудня мандрівники зголодніли й зупинилися перекусити на придорожній фермі. Добродушний кругловидий товстун-фермер нагодував їх пирогами з повидлом, парним молоком і свіжими фруктами.
Відпочивши в тінистому саду і розпитавши у господаря, як їм прямувати далі, друзі продовжили шлях. Мальовнича дорога петляла серед квітучих полів, і ось за одним з поворотів Дерев’яна Кобилиця звернула праворуч й екіпаж виїхав на зарослу травою дорогу. Схоже, цим шляхом не дуже часто користувалися.
— Я тут вперше, — оголосила Дороті.
— І я, — вимовив Омбі Ембі.
— Я теж, — кивнув Чарівник.
— І я! І я! — заквоктала Біллина.