— Це залежить від бажання учнів, — пояснив професор. — Більшість віддають перевагу легкій атлетиці, а також спортивним іграм. Хлопці люблять попрацювати — дивіться, як невтомно вони ганяють м’яча! Зате на латину, географію, математику та інші предмети не витрачають ані секунди!
— Прекрасний винахід! — похвалила Дороті Чарівника, і той аж засяяв від гордості.
— Прогрес не знає кордонів! — надихнувся схваленням гостей професор. — Раніше студенти ковтали книжковий пил, а тепер ковтають знання в чистому вигляді! Чи це не прогрес, друзі?
— А мені це нагадує ліки, — скривилася тітонька.
— Знання і є своєрідними ліками, — усміхнувся Чарівник. — Їхня користь не викликає сумнівів. Я сам у цьому переконався випадково: одного разу в мене з рук випала одна з моїх експериментальних пігулок на задньому дворі, біля курника, і онук Біллини її проковтнув. І що ви думаєте? Він одразу піднявся на паркан і прочитав «Хлопчик стояв на палубі, що палала», причому без єдиної помилки! Потім він прочитав «Атаку легкої піхоти», а потім «Вище та вище». Виявляється, жовтодзьоб проковтнув риторичну пігулку!
Друзі весело розсміялися і, подякувавши професору за повчальну екскурсію, продовжили подорож у своєму лакованому червоною фарбою екіпажі.
X. ЖИТТЯ ПАННОЧОК СТІЖОК-ВИРІЗАЛЬЩИЦЬ