Хвастощі нома розсмішили рикунів, і, щоб повеселитися, один з воїнів схопив Гуфа в оберемок і підкинув у повітря. Бідолаха кілька разів перевернувся і боляче гепнувся об землю, але одразу підвівся, обтрусився і як ні в чому не бувало продовжив:
— Мій господар, великий Король Номів, послав мене до вас за допомогою. Він має намір захопити Країну Оз...
Почувши ці слова, Великий Чорнозлоб грізно насупився й загарчав:
— Геть звідси!
Але, мабуть, варто докладніше розповісти про Країну Ри-кунів, адже не всі про них знають. Рикуни жахливо худі — самі шкіра та кістки, тільки м’язи, натягнуті, як канати, переливаються під тонкою, напівпрозорою шкірою. Найслабший із ри-кунів легко підіймає слона, а якщо захоче, може легко закинути його за горизонт.
Однак у силачів, як відомо, часто буває нестерпний характер. Ось і рикуни не вирізнялися вмінням комунікувати, тому грізний вигляд Великого Чорнозлоба не дуже-то налякав Гуфа. Він знав, що рикуни часто сваряться навіть між собою, не кажучи вже про чужинців, яких вони взагалі терпіти не можуть. На це Гуф і розраховував, тому продовжив:
— Країною Оз управляє нахабна дівчина, а її піддані — суцільно слиньки і мамині синочки...