— До побачення! — прогарчав у відповідь Лякливий Лев і знову розтягнувся на сонечку. — Ми часто зустрічатимемося, якщо ви надумали оселитися у Країні Оз.
VIII. ЧОРНОЗЛОБИ ПРИЄДНУЮТЬСЯ ДО НОМІВ
Попрощавшись з фанаберами, Гуф відправився ще далі на південний схід, у Країну Рикунів. Але перш ніж потрапити туди, йому довелося перетнути Хвилясту Землю, а це було не так вже й просто. Річ у тім, що Хвиляста Земля була ніби кам’яне море, поверхня якого постійно здіймалася хвилями, тому цю землю й прозвали Хвилястою.
Недосвідченому мандрівникові тут було непереливки: тільки зійдеш на вершину гори, як одразу опиняєшся внизу, в долині, не встигнеш і оком моргнути — долина знову стає вершиною. Але Гуф знав секрет Хвилястої Землі, тож ішов спокійно, не звертаючи уваги на швидку зміну пейзажу. Незабаром він заглибився в густий ліс. Тут починалися володіння Рикунів.
Ледве Гуф перетнув кордон, як негайно був заарештований і доставлений до правителя Рикунів.
— Як звуть тебе, незнайомцю? — підозріло втупившись у нома, запитав Великий Чорнозлоб — так звали правителя рикунів. — І навіщо ти прийшов до нас без запрошення?
— Я — Головнокомандувач великої підземної армії номів і звуть мене Гуф, — пихато випнув груди старий ном. — Весь світ тремтить від звуків мого імені!