— Так, — шепнув у відповідь дядечко, — зроби грізний вигляд. Уяви, ніби це я запізнився на вечерю.
Тітонька Ем сердито насупилася і втупила грізний погляд у бідного звіра, який і без того почувався збентежено.
— Я щось зробив не так, пані? — несміливо пробелькотів Лев. — Тоді перепрошую.
Почувши такі слова від грізного противника, дядько з тіткою знову оніміли — цього разу від подиву. На щастя, дядько Генрі вчасно згадав, що вже бачив звіра у тронному залі.
— Спокійно, Ем, — втішив він дружину, — досить корчити пики. Це ж Лякливий Лев! Пам’ятаєш, Дороті про нього розповідала?
— Точно! — полегшено зітхнула тітонька, — а я вже перелякалася!
— Тільки-но він розкрив пащу, я відразу здогадався, — продовжував дядечко. — Глянь на нього, він зовсім не страшний.