— Якщо вже залишаєтеся, то нічого скаржитися на долю! А то я скажу Глінді, й вона швидко знайде іншого короля, не такого занудного.
— Що ви, що ви! Я й не подумаю скаржитися! Навіщо мені скаржитися? Чого мені не вистачає! Я всім задоволений.
— Обіцяєте? — запитала дівчинка.
— Чесне королівське слово!
— Гаразд, — зглянулася над вухатим монархом Дороті, — я нічого не скажу Глінді. Але ви... Ану, дивіться мені! Не вередуйте більше!
Дівчинка попрощалася з Королем, пройшла через маленькі дверцята і знову стала колишнього зросту. Заєць-гвардієць, прощаючись із нею, розсипався в подяках:
— Король просто переродився, і все завдяки вам! Ми поставимо вашу статую поруч зі статуєю Глінди, ось побачите! Приходьте ще, ми на вас з радістю чекаємо!