Дороті ввічливо подякувала довговухому Королю за гостинність:
— Ви були такі добрі до мене! Я обов’язково попрошу Глінду відпустити вас назад у ліс.
Король зніяковів:
— Мені так незручно вас турбувати, може, не варто і просити? Навіщо вам брати на себе зайвий клопіт?
— Жодних клопотів! Я з радістю вам допоможу! — відповіла Дороті.
— Але знаєте, люба, — опустивши очі, продовжував Король, — я тут все обдумав по дорозі й вирішив залишитися королем, щоб піддані не вважали мене зрадником.
Дороті розсміялася: