— Можливо, прийду! — пообіцяла Дороті.
XXII. ЧАРІВНИК ЗНАХОДИТЬ ДОРОТІ
Стежка знову привела Дороті до величезного дуба, і — о радість! — поруч із деревом біліли намети. Косматий чоловічок і Омбі Ембі розпалювали багаття, а дядько Генрі з тіткою Ем, сидячи в тіні дуба, мирно розмовляли з Чарівником...
— Дороті! — сплеснула руками тітонька, помітивши племінницю. — Де ти була? Де ми тебе тільки не шукали! Ти наче крізь землю провалилася!
— Я заблукала, — виправдовувалася дівчинка, — і не могла знайти дорогу назад.
— І цілий день, не ївши, ти блукала по лісі? — поспівчував дядько Генрі.
— Він ще запитує! — вигукнула тітонька, — Бідолаха вмирає з голоду, її треба терміново погодувати!