Квартет «Милих Зайців-Пустотливих Голосів» мав особливий успіх. Придворні піднялися з місць і аплодували стоячи. Співакам довелося. виконати пісню на біс.
— Ось бачите, — звернулася Дороті до Короля, коли концерт закінчився і пристрасті трохи вщухли, — всім зайцям чомусь подобається жити в королівстві, а ви вічно чимось не-задоволені! Прошу вибачити, але мені вже час повертатися, друзі, напевно, з ніг збилися, розшукуючи мене.
— А може, залишитеся ще на трошки? — весело запропонував Король.
— Ні. До того ж я обіцяла вам поговорити з Гліндою.
— У такому разі дозвольте вас провести, — Король елегантно взяв Дороті під руку, і в супроводі зайців-гвардійців вони
попрямували до біломармурової стіни, що оточувала Заяче Королівство.
Біллину й Тото Дороті застала в найкращому настрої. Заяць-гвардієць влаштував для них королівський обід, тож ні курка, ні песик анітрохи не шкодували, що не побували в Заячому Королівстві.