--==Страница 150==--

Пред Оглавл След

І Озма згадала всі свої пригоди, зокрема, як одного разу вони з Дороті відправилися в далекі Землі Надвечір’я, до злого

Короля Номів, щоб виручити з полону сімейство нещасного Короля Надвечір’я. Того разу Опудалу вдалося налякати лиходія, показавши йому яйце, яке знесла Біллина. Саме тоді вони відняли в Короля Номів Чарівний Пояс, за допомогою якого він перетворив на меблі й дрібнички все королівське сімейство Надвечір’я.

«Цікаво, а чим зараз зайнятий Руггедо?», — подумала Принцеса і побажала побачити Короля Номів.

А Руггедо, збурений загарбницькими планами, цілими днями пропадав у підземному тунелі, й немає нічого дивного, що Озма побачила його саме там. У той момент Руггедо вчергове вичитував номів-землекопів за, на його думку, неналежну роботу.

Озма відразу здогадалася, що лиходій Руггедо задумав по-мститися їй і всім жителям Країни Оз.

«Напевно, він вирішив непомітно пробратися в Смарагдове місто, — подумала Озма. — Яка підступність! Але не варто на нього сердитися — адже він ном, а підступність у них у крові».

Озма одразу забула про Короля Номів і повернулася до роздумів про тітоньку Ем. Чи не призначити її Придворною Майстринею Панчіх? У Принцеси останнім часом майже всі панчохи продірявилися, а тітонька Ем, судячи з розповідей Дороті, чудово вміє їх штопати.

Пред Оглавл След