Однак уже наступного дня Озма знову згадала про підступного Руггедо і знову глянула на Картину, щоб дізнатися, чи далеко просунулися номи під землею. Юна правителька зрозуміла, що повинна постійно стежити за тим, що робиться в тунелі. Хто, як не вона, подбає про безпеку своїх підданих? Тепер ранок Озми починався з погляду на Чарівну Картину, і як це не сумно, щодня вона переконувалася, що номи підбираються дедалі ближче до Смарагдового міста.
XIX. ЗАЯЧЕ КОРОЛІВСТВО НАДІЙНО ОХОРОНЯЄТЬСЯ
Покинувши Здобне Королівство, Дороті знову повернулася до величезного дуба з дощечкою-покажчиком.
— Чи не піти нам цього разу ліворуч, у Заяче королівство, — запропонувала жовта курка, — а то, чого доброго, знову заблукаємо!
— Ми вже й так заблукали, — махнула рукою дівчинка. — До зайців так до зайців, може, вони допоможуть нам вибратися з лісу.
Цього разу стежка привела друзів до високої стіни з білого мармуру. Далі дороги не було, але, придивившись, Дороті виявила в стіні маленькі квадратні дверцята, над якими виднілася табличка:
ПРОХАННЯ НЕ ТУРБУВАТИ ЧЕРЕЗ ДРІБНИЦІ