— Ти впевнена? Тоді доглянь за вогнищем, поки ми з Генрі сходимо по воду, — і, прихопивши відра, Чарівник із дядечком рушили до струмка.
Тітонька не втрималась, щоб не пробурчати:
— Ну тепер-то він точно нас дурить. Я своїми очима бачила, що в казані нічого немає. Навіщо він тільки на вогонь його повісив?
— Не турбуйтеся, — втрутилася Біллина. — Якщо повісив, значить, щось в ньому все-таки є, і, запевняю вас, — це не бідні невинні курчата.
— Твоя курка погано вихована, — мовила тітонька, звертаючись до племінниці й демонстративно відвертаючись від Біллини. — Краще вона мовчала б, як нормальні кури.
Мабуть, не минути б їм нової сварки, якби в цей момент не повернулися чоловіки з водою.
— Вечеря готова? Чим це так смачно пахне?