Дядько Генрі зняв казан з вогнища вивалив його вміст на величезне блюдо, підставлене Косматим чоловічком. На ньому парували тушковані овочі в апетитній підливі — такої смакоти друзі давно не їли. Чарівник весь сяяв від задоволення.
Коли овочеве рагу з’їли без залишку, на столі, як за помахом чарівної палички, з’явилися хліб, масло, сир, печиво, фрукти й, звичайно ж, солодка соковита полуниця, якою славиться Країна Оз.
Друзі насолоджувалися їжею, не ставлячи зайвих питань. Біллина й Тото теж отримали свою частку. Коли всі повечеряли, тітка Ем зізналася:
— Можливо, ця чарівна їжа не така поживна, як звичайна, зате набагато смачніша. А хто митиме посуд?
— Ніхто, мадам, — відповів Чарівник. — Посуд сам про себе подбає.
Справді, тарілки, які щойно стояли на столі, вмить опинилися на буфеті — чисті й висушені. Здивуванню тітоньки не було меж.
XV. ДОРОТІ ЗАГУБИЛАСЯ