— Тітонько, не забувай, ти в чарівній країні, — нагадала Дороті. — Тут курей не їдять. Доки я не привела сюди Біллину, курей тут узагалі не було. Тут всі люблять Біллину, нікому і на думку не спаде, що курей або курчат можна їсти.
— Вибачте, я не знала, — почала виправдовуватися тітонька Ем.
— А як же яйця? Яйця тут хоч їдять?
— Звісно ж їдять! — гордо підняла голову жовта курка. — Ми самі вирішуємо, які яйця висиджувати, а які віддати на поталу! Смію вас запевнити, наші яйця всім смакують і в курнику не залежуються!
— Перепрошую, — перервала жваву розмову Дерев’яна Кобилиця. — Дорога обривається. Куди далі їхати?
Друзі роззирнулися: і справді — дороги як не було.
— Ну й добре, — махнула рукою Дороті. — Поїдемо без дороги, головне — триматися південного заходу.