— Оце так удача! — вигукнув Омбі Ембі. — Звертаймо! Так ми швидше приїдемо!
— Так! Так! — застрибала на сидінні Дороті. — Мені не терпиться подивитися на пустодзвонів.
Ніхто не заперечував, тож Дерев’яна Кобилиця звернула на путівець. Проїхавши кілька занедбаних ферм, екіпаж покотив зеленими луками і тінистими гаями. Але мандрівники не звертали уваги на мальовничі місцини, вони захопилися суперечкою, що розгорілася між Біллиною й тітонькою Ем. Тітонька, з властивою їй самовпевненістю, взялася вчити курку висиджувати яйця.
— Запевняю вас, — з гідністю бідкалася Біллина. — Кури самі знають, що їм потрібно робити.
— Дурниці! — заперечувала тітонька. — Я сорок років, а то й більше, вирощую курей і прекрасно знаю: хочеш, щоб краще неслися, тоді тримай їх напівголодними, а якщо вирощуєш на забій, тоді годуй досхочу.
— На забій! — з жахом змахнула крилами жовта курка. — Та як вам у голову таке прийшло — вбивати беззахисних, ні в чому не винних курей!
— А що ж з ними робити? — здивувалася тітонька.