— Є ще один чарівний рецепт, який може зруйнувати дію Каменеформу і повернути до життя і Марголотту, і дядька Нанкі. Та для нього потрібні речі, які дуже важко дістати. Однак з ними я міг би миттєво зробити те, на що витрачено шість років.
— Дуже добре, то знайдімо те, що потрібно, — запропонувала Латочка. — Це все-таки краще, ніж гнути спину над казанами.
— Непогана ідея, Латочко, — схвально відгукнувся Скляний Кіт. — Тішуся з того, що в тебе непогані мізки. А мої — взагалі незрівнянні. Ти тільки подивися, як крутяться рожеві кульки.
— Латочка? — перепитала дівчина. — Ти назвав мене Латочкою? Це що, моє ім’я?
— Пам’ятається, моя бідна дружина збиралася назвати тебе Ангеліною, — подав голос Кривий Чаклун.
— Латочка мені подобається більше! — розсміялася дівчина. — Це ім’я більше мені підходить, я ж бо зроблена з клаптиків і латочок. Дякую, пане Коте, за те, що ви мені його придумали. А у вас теж є ім’я?
— Є, але дуже дурне. Його дала мені Марголотта, і воно аж ніяк не підходить до такої особи, як я, — відповів Кіт. — Вона назвала мене Шкідником.