— Де там... — зітхнув Кривий Чаклун. — От я шкідник! Ой, який я шкідник... Я припустився помилки, бо у світі немає більш марнославного, уїдливого та пихатого створіння.
— Щодо «уїдливого» я б заперечив, — сказав Кіт. — Я вже багато років живу на білому світі — на мені доктор Піпт і поставив свій перший експеримент із Живильним Порошком, але, як бачите, я цілий і неушкоджений, і від мене нічого не від’їлося.
— А хіба на спині в тебе не виїмка? — пожартувала Латочка.
Кіт негайно побіг до дзеркала, щоб подивитися, що з ним не так.
— Скажіть, — звернувся Оджо до Чаклуна, — що ми повинні відшукати для суміші, яка оживить дядька Нанкі?
— По-перше, шестилисник конюшини, — відповів той. — Така конюшина трапляється на луках біля Смарагдового міста, але вкрай рідко.
— Я його знайду, — пообіцяв Оджо.