— Жодної крупинки! Все, все пішло на цей проклятий Грамофон. Нічим оживити мою дорогу дружину!
Кривий Чаклун обхопив голову руками і гірко заплакав.
Оджо стало шкода Чаклуна. Він підійшов до нього і м’яко нагадав:
— Ви можете зробити ще порцію Живильного Порошку, докторе Піпте.
— Так, але на це піде шість років. Довгих шість років доведеться помішувати вариво в чотирьох казанах руками і ногами, — сумно відповів бідолага. — І всі ці шість років нещасна Марголотта стоятиме тут і докірливо дивитиметься на мене.
— Невже немає іншого способу? — поцікавилась Латочка.
Спочатку Кривий Чаклун похитав головою, але потім щось пригадавши, сказав: