— На щастя, тепер мені можна трохи відпочити від кулінарії. Адже сьогодні доктор Піпт обіцяв оживити мою служницю. Нехай вимиє посуд, підмете підлогу й витре пил у будинку. Господи, як це полегшить мені життя!
— Так, справді, це зніме з тебе масу турбот, — погодився Чаклун. — До речі, я помітив, що ти брала з буфета банки з компонентами для мізків. Які ж якості ти вибрала для служниці?
— Тільки найпотрібніші для скромної дівчини, — відповіла дружина. — Я не хочу, щоб вона стала зарозумілою, як Скляний Кіт. Тоді вона почуватиметься нещасною й обділеною, бо її справа — допомагати мені по господарству, а не байдикувати.
Оджо із занепокоєнням вислухав ці слова. Він почав розуміти, що вчинив неправильно, без дозволу підсипавши зайві компоненти. Але тепер уже було пізно каятися: мізки вкладено в голову Латочки, а дірка міцно зашита. Можна було, звичайно, зізнатися у скоєному, але Оджо боявся викликати гнів Кривого Чаклуна і його дружини. До того ж, йому здалося, що дядько Нанкі на його боці, бо бачив, як він підсипав у суміш порошки з інших банок, і не сказав ні слова. Але дядечко взагалі говорив вкрай рідко.
Поснідавши, всі вирушили в лабораторію Чаклуна, де перед дзеркалом на підлозі лежав Скляний Кіт, а Латочка, як і раніше, сиділа на лаві.
— Ну а тепер — за справу, — коротко сказав Кривий Чаклун. — Зараз відбудеться найбільше диво, на яке здатний чарівник навіть у Країні Оз, бо в будь-якій іншій про це не може бути й мови. Тож, гадаю, оживлення Латочки має відбуватися під музику. Приємно усвідомлювати, що першими звуками, які вона почує, будуть прекрасні акорди.
Сказавши це, він підійшов до грамофона, вбудованого в маленький столик у кутку, і став його заводити, а потім приладнав до пристрою велику золоту трубу.