Усе це було давно відомо професорові, але одна річ — знати, інша річ — бачити своїми очима.
Минула вже година, а Іван Гермогенович зовсім забув, де він перебуває і навіщо прийшов сюди. Йому здавалось, ніби він сидить у себе в кабінеті, схилившись над мікроскопом, і перед ним один за одним проходять його давні знайомі.
Але що мікроскоп?! Хіба крізь скельця мікроскопа побачиш усього павука зразу?
Звичайно, ні.
Мікроскоп дає можливість розгледіти лише око павука, або кінчик його ноги, або кігтик, схожий на гребінь, або вузол павутини. А тут перед професором сидів увесь павук, величезний, як бик, і можна було зразу побачити його восьмеро очей, дві пари щелеп, вісім ніг з кігтиками-гребенями і надуте м’яке черево.
Але найбільше радів Іван Гермогенович з того, що павук був живий і полював.
Під мікроскопом — навіть під найдосконалішим — не можна побачити, як павук ловить свою здобич. А ось зараз професор міг спостерігати це на відстані витягнутої руки.
Павук полював.