Величезний лютий хижак сидів причаївшись біля розставлених сітей. Прямо до нього тягнулася сторожова нитка. А він сидів, немов рибалка на березі, й чекав.
Ось-ось смикнеться нитка — і тоді павук накинеться на свою здобич, вчепиться в неї пазурами з отрутою, уб’є і висмокче з неї кров.
Професор дивився на розтягнуту сітку, забувши про все на світі.
І раптом над його головою щось продзижчало, наче снаряд, і з завиванням врізалося в сітку.
— Ага! — вигукнув Іван Гермогенович. — Є одна!
У сітці билася, звиваючись і борсаючись, величезна крилата істота.
Вона була більша за павука, в усякому разі довша за нього. Прозорі, вкриті прожилками крила вигиналися дугою, намагаючись відірватися від липких вузликів павутини, але виборсатись із сітки було не так просто.
— Оса! — вирішив Іван Гермогенович.