Водомір іще раз подивився на всі боки і, щільно притиснувши. хобот до білого черевця, побіг далі, ковзаючи по водяній плівці.
Пирхаючи і відпльовуючись, діти випірнули з-під води.
— Де він? — запитала, важко дихаючи, Валя.
— У-ух! Не знаю! — тихо відповів Карик. — Здається, пробіг.
— Куди?
— Прямуй до берега, — розсердився Карик. — Пливи, не розмовляй.
Деякий час діти пливли мовчки, боязко роззираючись на всі боки.
І раптом Валині ноги заплутались у міцній і слизькій підводній сітці.