— Знаєш, — сказала Валя, — все-таки вона жива. Вона дивиться, Карику, бачиш?
— Ну то й що?
— Треба вбити її ще раз. Раптом вона оживе?.. Ти знаєш, що їдять бабки?
— Здається, траву або сік квітів, — непевно мовив Карик. — Добре не пам’ятаю. А що?
— Боюсь, коли б вона не з’їла пас, якщо оживе. Хто знає, що вона звикла їсти? Давай краще уб’ємо її ще раз.
Валя спустила була ноги на підлогу, намагаючись злізти з бабки, але в цей час у квартирі наче гримнув вибух. Потім пролунало розмірене, важке тупотіння.
— Що це? — завмерла Валя.
— Це... Ур-ра! Це Іван Гермогенович іде! — радісно загукав Карик.