— Перемога! — вигукнув Іван Гермогенович. — Ура! Це велика перемога! Наша праця увінчалась успіхом! Тепер нам лишається тільки пригостити піддослідного кролика нашою чаклунською рідиною, і тоді...
— І що тоді буде? — спитав Карик.
— О, тоді ти побачиш таке, чого ніхто ще в світі не бачив.
Він клацнув пальцями й голосно заспівав:
— О рідина — чудо й краса!
Творити будем чудеса!
Карик мимоволі поморщився: співав професор хоч і дуже голосно, але в нього не було слуху, і тому всі пісні він виконував на один мотив, схожий на завивання вітру в комині.
— А якщо кролик не співатиме? — спитав Карик.