Крізь фільтри повільно просочуються і дзвінко падають у бутель прозорі краплини.
Карик заліз з ногами у велике шкіряне крісло.
Притиснувшись підборіддям до столу, він уважно стежив за спритними рухами професора, намагаючись не дихати, не ворушитись.
Коли професор працює, він насвистує різні пісеньки, а іноді розповідає Карикові кумедні пригоди з свого дитинства, про далекі країни, де довелось йому побувати, про дивовижних звірів, яких він бачив у Америці, Африці й Австралії.
Ось і зараз, закачавши рукави халата, насвистуючи, Іван Гермогенович працював, схилившись над столом, переливаючи сині, червоні, чорні рідини з одної скляночки в іншу, помішуючи їх скляною паличкою і час від часу бовтаючи. Карик стежив за кожним рухом професора, наче перед ним був фокусник чи чародій.
Іван Гермогенович схопив велику скляну колбу з густою масною рідиною, розлив її по вузьких довгих склянках, понюхав і раптом засміявся:
— А все ж таки, здається, виходить! Спробуємо перевірити розчин, укинемо в нього оці білі кришталики.
Він підчепив роговою ложечкою із чорної банки білі крупинки і почав кидати їх по одній у приготовані скляночки. І раптом рідина закипіла, в ній з’явилися білі пластівці, які почали повільно опускатись на дно, і одразу ж вона перетворилася в темно-фіолетову, а білі пластівці стали золотистими.