— Як це не співатиме? Примусимо випити... Але це вже завтра... А зараз... — Іван Гермогенович глянув на годинника і заметушився: — Ай-яй-яй, Карику! Як ми засиділися!.. Одинадцята година... Так... Одинадцять годин і дві хвилини.
Карик зрозумів, що йому час іти додому. Зітхнувши, він нехотя зліз із крісла й спитав:
— А завтра ви не почнете без мене?
— Ні в якому разі, — крутнув головою професор. — Адже я обіцяв тобі.
— А Валю можна привести?
— Валю? — професор подумав. — Ну що ж... Приходь із Валею.
— А що як нічого не вийде?
— Все вийде, — впевнено мовив професор, гасячи спиртівки.