— Вони не хочуть, — розчаровано відповів Мудрик. — Хочуть замість луна-парку облаштувати ковзанку. Але ж більшість із нас засинають на зиму, та й хто нам дасть ковзани…
— Як шкода! — полегшено вихопилося у Гемуля.
Мудрик нічого не відповів, надто великим було його розчарування. Він лише поставив кошика на землю і подався геть.
«Бідолашні діти, — подумав Гемуль. — Гай-гай…»
І одразу ж заходився обмірковувати будівництво хатинки з листя на руїнах бабусиного будинку.
Гемуль працював не покладаючи рук увесь день, аж до самого смерку, коли вже годі було щось розгледіти. Неймовірно задоволений своєю роботою, він заснув щасливий та зморений і проспав дуже довго наступного дня.