— Про що це ти торочиш? — не міг збагнути Гемуль.
— Про луна-парк, звісно! — вигукнув Мудрик. — Про все, що вдалося відшукати, кожний уцілілий шматочок! Хіба не чудово?! Можливо, гемулям вдасться зліпити уламки докупи, і ви знову зможете пробивати квитки.
— О, — пробурмотів Гемуль, ставлячи кошик з обідом на землю.
— Правда ж, гарно! Он як ви здивувалися! — радісно засміявся Мудрик, махнув лапкою і зник.
Наступного ранку Гемуль схвильовано чекав біля хвіртки, а ледь забачивши Мудрика з обіднім кошиком, загукав:
— То що там? Як справи?