Невідомо, що вона мала на увазі. Потім вона знову загорнулася з головою у ковдру й затулила лапками вуха.
Вже й північ настала, а шторм шаленів ще дужче. Десь о першій годині вночі швидкість вітру сягнула сорока шести метрів на секунду. Ще приблизно за годину з даху зірвало димаря. Одна його половина впала під стіною будинку, а інша висипалася в коминок. Крізь діру в даху виднілося темне нічне небо, по якому невпинно котилися хмари. А тоді буря увірвалася в дім, і все перемішалося: з коминка вимітало попіл, фіранки й скатерті тріпотіли на вітрі, а в повітрі літали родинні фотографії. Перелякані речі Чепурулі враз ожили, усе навколо шурхотіло, дзвеніло й лускало, двері грюкали, а картини падали на підлогу.
Нажахана напівпритомна Чепуруля стояла посеред вітальні, сукня лопотіла навколо її ніг, а в голові стугоніла думка:
— Ось воно й сталося. Тепер настане усьому кінець! Нарешті! Дочекалася!
Вона ухопила слухавку, щоб зателефонувати Капарулі й розповісти їй… гм… щось таке, що назавжди заткало би їй рота. Щось тріумфальне і заспокійливе.
Однак буря обірвала телефонні дроти.