«Це Гемуль, — подумав він. — То ось який Гемуль…»
Гемуль підвів голову.
— Привіт! — сказав він. — А я думав, це Мумі-тато. Ти не знаєш, куди всі поділися?
— Ні, — відповів мудрик.
— У їхніх дровах купа цвяхів, — пояснив Гемуль, показуючи сокиру. — Старі дошки та цурпалки, пообтикувані цвяхами. Добре, що є тепер з ким порозмовляти… Я прийшов сюди відпочити, — вів далі Гемуль. — Вирішив зробити несподіванку старим знайомим! — він засміявся, ставлячи сокиру на долівку дровітні. — Послухай-но, мудрику, занеси дрова до кухні, щоб вони просохли, потім поскладаєш їх ось тут і тут, а я тим часом приготую каву. Кухня — праворуч, з протилежного боку будинку.
— Я знаю, — відповів Лавка.