«Ото вже Рибак задоволений», — подумав собі Мумі-троль.
І раптом — бетонний будиночок Рибака перевернувся, а наступна хвиля розтрощила його вщент. Мумі-троль усе бачив на власні очі.
Рибак вихопився з дверей і замиготів у білому шумовинні, схожий на стрибучу скіпку. Він заповз під свого човна, перевернутого догори кілем високо на березі. Від хатини на мисі й сліду не зосталося, лише голі скелі, з яких, немов зуби, стирчало залізяччя арматури.
«Присягаюся своїм хвостом, — подумав Мумі-троль, — таки Татова правда: море й справді має дуже прикрий норов!»
— Але ж він промок до нитки! — скрикнула Мама. — Може, він поранився осколками, коли розбилося вікно… Ми мусимо потурбуватися про нього тепер, коли він втратив дах над головою!