— Піду туди й подивлюся! — оголосив Тато. — Я маю намір захищати свій острів!
— Але ж мис затопило! Це небезпечно! — запротестувала Мама. — Тебе може понести хвилею в море…
Тата побіг за мотузкою від лота, яка висіла під крученими сходами в маяку. Він чувся окриленим, а голова здавалася легкою, немов хмаринка.
— Не бійся, — заспокоїв він Маму. — Хай собі море вибрикує, як йому до вподоби, мені до цього байдуже. Я захищатиму всіх, хто живе на цьому острові, кожнісіньку істоту. Тепер я знаю, що й до чого…
Мумі-тато рушив униз схилом, Маленька Мю, схожа на блоху, пострибала за ним услід, вона щось кричала, але вітер відносив геть її слова. Мумі-троль наче застиг посеред вересової луки, не зводячи очей з Рибакового мису.