Але від цього, як не дивно, ставало легше на душі.
Одразу після ранкової кави Мумі-тато подався до потайного закапелка над урвиськом, де полюбляв сидіти наглядач маяка. Там він поринув у роздуми.
Зошит у цератовій обкладинці Тато вже майже цілком заповнив своїми міркуваннями про море. Тепер він розпочав новий розділ, назвав його «Переміни моря уночі» і підкреслив назву грубою рискою. Мумі-тато довго дивився на чистий аркуш у зошиті, а штормовий вітер норовив його вирвати у нього з лап. Він зітхнув і погортав аркуші назад, до п’ятої сторінки, до якої він відчував особливу слабкість. На п’ятій сторінці Тато обґрунтовував теорію про те, що Чорне Око сполучається з морем глибинним тунелем (див. малюнок), і, як це не шкода, всі скарби, віскі та скелети течія виносила через тунель у море. Іржава бляшанка випадково застрягла біля точки А. Якщо хтось або щось — назвемо його X — стоятиме на дні у точці В і дмухатиме або ж втягуватиме воду, її рівень буде то підніматися, то опускатися, й створиться враження, ніби Чорне Око дихає. Хто такий X? Морське страховисько. Довести це тимчасом неможливо. Подальші пояснення переносилися, отже, до розділу «Гіпотези», який розростався дедалі більше.
У розділі «Факти» Мумі-тато констатував, що на глибині вода холодніша, ніж на поверхні. Щоправда, він знав про це й раніше, достатньо було запхати у воду лапу, однак цього разу Тато провів наукові дослідження за допомогою хитромудрої пляшки: коли пляшку тягнули вгору, корок під тиском води затикав горлечко. Далі: вода важка і солона. Вона важча на глибині, однак солоніша на поверхні. Доказ: соляні калюжі на березі. Вони дуже солоні. А підвищена густина води відчувається при пірнанні.
Водорості прибиває з підвітряної сторони, а не з навітряної. Якщо під час шторму кинути з вікна маяка дощечку, то її не приб’є до берега, а понесе навколо острова на деякій відстані від суходолу. Якщо піднести дерев’яну планку, наклавши її на лінію горизонту, то здається, ніби горизонт закругляється. Рівень води піднімається за негоди, але інколи буває навпаки. Кожна сьома хвиля дуже висока, але іноді найвищою може бути й дев’ята. А часом жодної закономірності не спостерігається.